Підписання указу Президента №133/2016 про застосування санкцій щодо російських компаній призводить й до блокування російських сервісів, таких як Mail.ru, Yandex, ВКонтакте і тд. Для чиновників та частини експертів – це інформаційний захист держави й протидія агресії Росії. Однак інші експерти бачать в цьому порушення прав і свобод, що призведе до радикалізації суспільства за умов слабкої інформаційної політики держави.
Ми підбили підсумки дискусії “Що означатиме для України блокування російських сервісів? Свобода Інтернету vs інформаційна безпека держави”. Подію провела ГО “Інтерньюз-Україна” в рамках проекту з Інтернет-свободи за підтримки уряду Нідерландів.
Накладені санкції є відповідю на агресію Росії – чиновники
Представники органів влади вказують, що в публічному дискурсі обговорення увазу №133/2017 нерідко зводиться до проблематики “блокування” сайтів, й пропонують дивитися на питання ширше. Держсекретар Міністерства інформаційної політики Артем Біденко вказує, що указ стосується, перш за все, санкцій проти російських компаній.
“Санкції накладені не на соціальні мережі, а на середовище, яке несе потенційну загрозу, та бізнеси, які виводять гроші з України.” – Артем Біденко
Також держсекретар зазначає про тимчасовість заходів на період особливого стану, й, відповідно, їх не можна прирівнювати до тих обмежувальних заходів, що існують в інших країнах. “Формально – це порушення прав, але в стані війни вони можуть застосовані”, – вказує Артем Біденко.
Ставити під сумнів обмеження прав і свобод – не можна – правозахисники
“Не може бути дискусії щодо того, чи є блокування обмеженням прав і свобод. Це, безумовно, є порушенням права на доступ до інформації, права на самовираження.
Може бути дискусія, чи пропорційне це обмеження і чи необхідне воно в демократичному суспільстві. Зрештою, чи хочемо ми зберегти це демократичне суспільство”, – зазначає Зорян Кісь, координатор проектів Freedom House.
“Наслідки цього рішення будуть значними. Зокрема, Рада ООН з прав людини рішуче засудила будь-яке втручання держави в Інтернет. Цікаво, що в цьому році Україна претендує стати членом Ради ООН з прав людини. Це рішення може мати дуже негативні наслідки для цього процесу”, – додає Зорян Кісь.
Провал в інформаційній політиці щодо блокування
Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк вказує, що указ був шоком навіть для експертного середовища, не кажучи про звичайних громадян. “Телеканали, які заборонялися в Україні, заборонялися через суд. Перед цим проводилась стратегічна комунікація всередині експертної спільноти. У випадку із блокуванням сайтів стратегічної комунікації я не побачила і знаю, що це рішення було шоком для багатьох середовищ, в тому числі експертних. Тут був контекретний провал в державній комунікації”, – каже Оксана Романюк.
Так само, не було пояснень і для міжнародної спільноти. “Ми маємо рішення, які взагалі, на мою думку, не пояснюються громадянам і міжнародній спільноті. Ті аргументи, які ми чуємо зараз, працюють лише на внутрішню аудиторію”, – додає Зорян Кісь.
Разом з тим, Артем Біденко з Міністерства інформаційної політики наполягає, що інформаційна складова була. “В січні й лютому була досить активна дискусія щодо санкцій. Включалося і міністерство, і провайдери. Взагалі, РНБО не має це рішення узгоджувати ні з ким. Але це питання дискутувалося з січня”.
ІнАУ: технічно заблокувати без перебудови мережі операторів, обладнання та великих коштів неможливо
Олександр Федієнко, голова правління Інтернет Асоціації України: “Спочатку поясню стосовно цифри 1 млрд дол., яку перепостили всі ЗМІ на пострадянському просторі.
“Для того, щоб на 100% заблокувати, потрібні дійсно великі гроші. Якщо робити популістичні кроки декларативним шляхом, можна без методик заблоковувати.” – Олександр Федієнко.
Тобто ми можемо технічно якось там заблокувати ці майданчики для комунікації, але я знаю сотні дві-три інших майданчиків, де зберуться всі ті, хто комунікував між собою і хто має бажання комунікувати.
Технічно на 100% заблокувати без перебудови мережі операторів, без обладнання і суттєвих коштів неможливо”.
Судовий підхід до блокування, ймовірно, міг би бути кращою альтернативою
“Цей підхід спрацював в забороні перших російських телеканалів в 2014-ому році, коли було наведені фейки, дифамації і хейтспічі, на основі яких суд прийняв рішення про їх заборону” – каже Тетяна Попова, експерт з комунікацій, ГО “Інформаційна безпека”.
Пункт 2 статті 10 Конвенції про права людини передбачає, що якщо є загроза безпеці і життю людей, а вона з’являється, як тільки з’являється дезінформація і хейтспічі.
“Країна має право на обмеження. Враховуючи те, що кількість користувачів Інтернету зростає і скоро більшість контенту буде поширюватися через Інтернет і соцмережі, це правильне рішення, але метод його імплементації абсолютно неправильний.” – Тетяна Попова.
“Є ще додатковий список сайтів, який зараз обговорюється. Якщо так піде далі, то не буде гарантій, що наступного разу не заблокують сайт, який критикує владу”, – пояснює Тетяна Попова.
Ймовірна радикалізація суспільства, навіть аполітичної його частини
“Навколо питання блокування ніби існує якась супер-міфологія. Ми плутаємо два ключові поняття. Є контент, який може бути пропагандистський, фейковий тощо. І він підлягає блокуванню.
А є канал комунікації, і канал – це двостороння річ. Якщо ми говоримо про інформаційну війну, то замурувавшися в окопі, як її можна виграти? Навпаки, потрібно використовувати ці канали, щоб доносити інформацію на окуповані території, в Криму і т.д.
Які групи населення користувалася цими мережами: “Однокласники” – це старше покоління (від 40 до 50 років), Вконтакте – молодше покоління, підлітки. По суті, це аполітичні громадяни, до яких зайшли на територію персональних інтересів.
Результатом цього рішення є дуже багато негативу. І результатом буде радикалізація настроїв у суспільстві. Бо те суспільство, яке було аполітичним, його фактично штучно змушують поділитися на групи – проукраїнські, антиукраїнські. Важко сказати, яка з цих груп буде більшою і що нас тоді очікуватиме на виборах”, – каже Оксана Романюк.
Як доносити інформацію на окуповані території?
У зв’язку із блокуванням російських сайтів, постає питання, як доносити інформацію на окуповані території, де переважає російський інтернет-трафік.
“На окупованих територіях Криму й Донбасу переважно йде російський інтернет-трафік від російських провайдерів, там ця заборона ніяким чином не буде діяти. Але тим не менше, ті ЗМІ, які виробляють проукраїнський контент для Криму й Донбасу, вони позбавляються змоги доносити цю інформацію на ті території. Які чином люди, яким заблокований доступ до Фейсбуку, мають діставати доступ до програми “Донбас.Реалії”, до прикладу, яка мала аккаунти і в Однокласниках, і Вконтакте на окупованих територіях?”, – задає питання Дар’я Курінна, журналістка Радіо.Свобода.
Джерело: http://netfreedom.org.ua/vidpovid-na-agresiyu-rosiyu-vidbulasya-ne-bez-p...