Слова політиків про те, що в Україні безпрецедентнасвобода слова, розходяться з їхніми діями у випадкахпорушень прав журналістів. Відтак, вони подаютьвідповідні сигнали про те, що погрози, побиття, перешкоджання і напади по відношенню до журналістів – це така собі норма. Про це ішлося під час презентаціїІндексу фізичної безпеки Національної спілки журналістівУкраїни, який було презентовано 4 жовтня.
З початку року НСЖУ зафіксувала 75 випадків фізичноїагресії по відношенню до працівників ЗМІ. Найбільшеінцидентів – 12 – сталося у червні, 11 – у вересні, по 10 – у травні та липні.
Відповідно до оприлюднених даних, у 13 випадкахнападниками є чиновники, посадовці або депутати, у 4 випадках на журналістів нападали поліцейські абоспівробітники УДО. Також зафіксовано 3 випадкизастосування зброї.
Як зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко, в Українісклалася неприпустима ситуація з безпекою роботижурналістів та загалом рівнем політичної культури по відношенню до медіа.
– Несприйняття журналістів і неповага проявляється не тільки на рівні чиновників і посадовців, ми говоримо, щозагалом високий ступінь агресії щодо журналістів. І тут неважливо, наскільки важкі травми отримує журналіст абояких поглядів він дотримується. Ми наполягаємо на тому, що якщо по відношенню до журналіста був прояв агресії і насильства, то винні мають бути покарані.
Сергій Томіленко нагадав, що за часів Майдану в Українібуло зафіксовано 271 випадок насильства щодо журналістів. І поки що жоден з них не має відповідного завершення у вигляді справедливого покарання.
– Для початку важливо отримати хоча б 3, 4, 5 прецедентівефективних розслідувань злочинів проти журналістів, – наголосив голова НСЖУ.
Журналіст програми «Схеми» Радіо Свобода Михайло Ткач розповів про два інциденти, які сталися зі знімальноюгрупою, коли журналістів було побито співробітникамидержавних силових відомств. Два роки тому біля будівліСБУ знімальна група вела репортаж про автомобілі, якимикористуються посадовці відомства. Журналістів побили службовці у присутності прес-секретаря, про це є відповіднівідеодокази. Але за два роки жодних результатів у розслідуванні не досягнуто. Другий випадок ставсянещодавно: в Конча-Заспі біля одного з ресторанів, де в цейчас перебували Президент Порошенко, Прем'єр-міністрГройсман, Віце-спікер Геращенко та ціла низка політиків, на Михайла та оператора оператора Бориса Троценка скоїлинапад співробітники Управління державної охорони, намагаючись завадити зйомці. В результаті оператор отримав струс мозку.
– На жаль, і по цьому випадку ми думаємо, що справа буде затягуватися з тим, щоб про інцидент перестали говорити. Ніяких іміджевих втрат ні Управління держохорони, нівлада не понесе. Але дуже важливо, щоб можновладцірозуміли, до чого веде ця тенденція: вони дають сигнал суспільству і правоохоронцям, що журналістів можна не сприймати серйозно, на журналістів можна скоюватинапади. І всі ці правоохронці, які скоюють напади, розуміють, що головне для них – виконувати накази, не допускати журналістів до зйомки, і їх у будь-якому разіприкриє керівництво.
За словами експерта з комунікацій ГО «Інформаційнабезпека» Тетяни Попової, справи про злочини протижурналістів в Україні не розслідуються належним чином.
– З’явилася тенденція, що на журналістів відомих програм-розслідувань постійно, після кожного розслідуванняпочинається активний булінг. І в соцмережах, і по телефону. Спочатку це на вербальному рівні, а зараз уже і на фізичному. І якщо в Києві це робить представник УДО і є тільки струс мозку, то в регіонах це може означати навітьвбивство журналістів. На мій погляд, це несе загрозу для демократії в Україні, для боротьби з корупцією і для життяжурналістів, – наголосила Тетяна Попова.
Голова правління Центру інформації про права людиниТетяна Печончик також зазначила, що актуальним є моніторинг порушень прав журналістів на окупованихтериторіях. Зокрема, з 2014 року орагнізація зафіксувала 44 випадки нападів на журналістів у Криму. 39 – у 2014 році, 3 – у 2015 і 2 – у 2016.
– Але це не значить, що журналістам стало кращепрацювати. Це означає тільки те, що всіх критично мислячих журналістів було витіснено з Криму або витісненоз професії. Наприклад, 10 ЗМІ цілими редакціями переїхалина материкову Україну, більше 20 видань друкуються в Криму онлайн. За даними відомої організації FreedomHouse, Крим входить у топ-5 найгірших територій для роботи журналістів, – зазначила пані Тетяна.
Медіаюрист ГО «Платформа прав людини», що виступаєпартнером НСЖУ в проведенні дослідження, Людмила Опришко зазначила: для того, щоб подолати атмосферу безкарності, треба застосовувати всі інструменти. Часто результат звернення в поліцію чи в суди буває невтішним.
– Якщо тут не вдається знайти справедливості, треба звертатися до Європейського суду з прав людини, адже коли не буде прецедентів покарання винних, атмосфера безкарності буде наростати, – зазначила Людмила Опришко.
Медіаюрист також порадила журналістам не шкодуватичасу на відстоювання своїх справ, хоч це дійсно непросто. Адже подекуди у випадках нападів медійники пишуть заяви до поліції, а потім самі втрачають інтерес до ходу справи.
Сергій Томіленко додав, що НСЖУ має на меті розширитимоніторинг випадками нападів на майно журналістів та редакції, а також досліджуватиме і ситуацію на окупованихтериторіях.
