У програмі "Євроінтегратори" з Тетяною Поповою на ObozTVзаступник голови Моніторингової місії ООН в Україні Бенджамін Моро розповів про ситуацію із правами людини в нашій країні.
— Попова: Бенджаміне, в Україні працює низка громадських організацій, які спеціалізуються на контролі дотримання прав людини і свободи слова. Як ви співпрацюєте із цими громадськими організаціями?
— Моро: Дійсно, Моніторингова місія ООН з прав людини співпрацює із широким колом громадських організацій в Україні. Ми часто проводимо зустрічі, щоб обмінюватися інформацією. Переважно це питання захисту і підтримки прав людини.
— Попова: Чи відчуваєте ви якийсь опір або приховування інформації про права людини з боку державних інституцій, і наскільки це впливає на вашу роботу?
— Моро: Наша місія має особливу методологію збору інформації. Ми спілкуємося із жертвами і свідками порушень прав людини. На території, контрольованій урядом, ми маємо доступ до будь-яких місць, до яких хочемо, у нас повна свобода пересування.
У нас регулярно проходять зустрічі з представниками влади, зокрема прокуратури, поліції, обговорюємо отримані факти, наші рекомендації, цей діалог постійно триває, він відкритий і конструктивний.
Що ж стосується території по ту сторону від лінії зіткнення, то Моніторингова місія ООН із прав людини там присутня...
— Попова: До речі, скільки ваших представників працює на окупованих територіях Донбасу?
— Моро: На територіях самопроголошеної "Донецької республіки" і самопроголошеної "Луганської республіки", в обох містах, у Донецьку і Луганську, працюють приблизно 15-ть наших співробітників. Вони там здійснюють моніторинг ситуації із правами людини. Тому, ще раз підкреслюю, на території, підконтрольній уряду, у нас є повний доступ і співпраця. І ми також перебуваємо і працюємо в Донецьку та Луганську. Українська влада веде з нами постійний діалог.
Звичайно, деколи нам хочеться, щоб проблемні питання, пов'язані з правами людей, вирішувалися швидше, але, як ви розумієте, це вимагає часу. Це процес, до якого потрібно постійно докладати зусилля.
— Попова: Нещодавно ви представили свій останній звіт за 2018 рік в Україні. Що головне в цьому звіті?
— Моро: Так, дійсно, Моніторингова місія ООН із прав людини представляє публічні доповіді кожні три місяці. Я повинен сказати, що є низка питань, які ми висвітлюємо, і ситуація навколо яких не змінилася. Наприклад, питання відповідальності. Досі є безкарність за порушення прав людини у країні, і наша моніторингова місія закликає до систематичного розслідування випадків порушення прав людини.
Також, як ви знаєте, ми ведемо облік жертв серед цивільного населення. За останні три місяці 2018-го ми задокументували 50 випадків жертв: 14 цивільних були вбиті, 36 — поранені. Цей показник зменшився на 50 відсотків порівняно з попереднім звітним періодом. І це також менше, якщо порівнювати із аналогічним періодом у 2017 році. Тобто це позитивна динаміка, кількість жертв серед цивільного населення зменшується, але, як ми говоримо, одна смерть — це вже багато.
Один із позитивних моментів у цьому контексті – це те, що в Міністерстві оборони створена Група щодо запобігання втрат серед цивільного населення, яка займається цим питанням. Тому ми віримо, що завдяки зокрема й цим заходам кількість жертв буде зменшуватися.
— Попова: Тобто ці цифри також враховують дані щодо окупованої території, правильно розумію?
— Моро: Як ви знаєте, Моніторингова місія ООН із прав людини фіксує факти порушень із обох сторін лінії зіткнення. Тобто ті дані, які я надав, також стосуються території по обидві сторони від лінії зіткнення. Інше питання, яке є одним із ключових, це вплив збройного конфлікту на економічні та соціальні права. І хоча кількість жертв зменшується, економічна ситуація для населення погіршується, по обидва боки лінії зіткнення. Ще одне важливе питання — це доступ до пенсій тих людей, які живуть за лінією зіткнення. Ми постійно закликаємо представників влади спростити процедуру отримання пенсій для таких людей.
Також хотів би зупинитися на практиці, яка триває. Це застосування тортур. Ми продовжили документувати і повідомляти про випадки жорстокого ставлення і тортур із обох сторін лінії зіткнення.
Що ще треба відзначити, коли ми говоримо про висновки нашої доповіді, то це утиск цивільного простору. Я впевнений, ми ще повернемося до цього під час інтерв'ю. За ті три місяці ми задокументували 59 порушень прав людини, коли йшлося про напади на журналістів, представників меншин, а також громадських активістів. Ці факти дуже тривожні, і ми закликаємо представників влади публічно засуджувати подібні випадки. І, звичайно ж, відкривати справи, починати розслідування.
— Попова: Дякую, що ви згадали про українські правоохоронні органи. Тому що зазвичай на такі випуски ми запрошуємо Міністерство внутрішніх справ. На жаль, вони спершу погодилися, але, коли ми направили їм запит із переліком запитань, зокрема, про напади на активістів, вони, на жаль, відмовилися приходити на цю програму. Тому ми будемо говорити тільки з громадськими активістами, які займаються питанням прав людини. Ви сказали про тортури, у тому числі на українській території. Що ви мали на увазі?
— Моро: Як я уже говорив, ми фіксуємо випадки тортур по обидва боки лінії зіткнення. Майже щодня наші співробітники відвідують місця утримання під вартою на території, підконтрольній уряду. Крім того, ми спілкуємося і з колишніми затриманими, які повертаються із місць позбавлення волі на території, контрольованій збройними групами — самопроголошеної "Донецької республіки" і самопроголошеної "Луганської республіки". Ми спілкуємося з цими людьми вже на території, підконтрольній уряду. Вони розповідають, через що вони пройшли, в тому числі про випадки жорстокого ставлення і тортур. Ми задокументували такі випадки. Знову ж, по обидва боки лінії зіткнення.
— Попова: І ви враховуєте цю інформацію у вашому звіті? Тобто дані щодо кожного випадку можна прочитати в звіті?
— Моро: Так, певні випадки деталізовані в доповіді, і вся ця інформація там присутня.
— Попова: У цей передвиборчий період як ви ставитеся до ситуації зі свободою слова? Частина громадських організацій робить індекс фізичної безпеки журналістів. Що ви взагалі можете сказати про свободу слова, про права журналістів та розслідування щодо нападів на співробітників ЗМІ?
— Моро: Моніторингова місія ООН з прав людини уважно стежить за дотриманням свободи висловлювань, свободи медіа. У нашій доповіді є спеціальний розділ, присвячений, як ми його називаємо, цивільному або демократичного простору. Що ми помітили – це збільшення кількості жорстоких і зухвалих нападів на журналістів і громадських активістів. За звітний період ми відзначили зростання таких випадків на 31%, якщо порівняти з останнім звітним періодом.
Наша позиція тут, власне, незмінна — ми закликаємо представників влади публічно засуджувати подібні атаки на представників медіа, правозахисників і громадських активістів. І ми також закликаємо систематично проводити розслідування, швидко реагувати на такі випадки. Необхідно, щоб порушники були притягнуті до відповідальності. Це дуже важливо.
— Попова: Як наближення виборчих кампаній вплине на ситуацію із правами людини, на ваш погляд?
— Моро: Один із напрямків нашої діяльності, як я сказав, зосереджений навколо громадянського простору. Тобто ми стежимо за ситуацією можливостей реалізації свободи об'єднань, свободи мирних зібрань, свободи слова, свободи ЗМІ. І дійсно, в передвиборчий період вкрай важливо підтримувати і гарантувати всі ці свободи. Як я вже зазначав, ми зафіксували напади на активістів. Двоє людей померли. Я хотів би згадати Миколу Бичка та Катерину Гандзюк. Це дійсно важливо у період наближення виборів гарантувати кожному і кожній право на вільне вираження поглядів.
У разі вчинення нападів, ще раз зазначу, що має бути розслідування, і винні мають понести відповідальність. Якщо панує атмосфера безкарності, це стимул для порушників. Тому сигнал, який повинен йти від влади — притягнення винних до відповідальності.
— Попова: У нас ще один гість, який приєднається до нашого ефіру, це Голова центру інформації про права людини Тетяна Печончик. Тетяно, привіт.
— Печончик: Доброго дня.
— Попова: Тетяно, скажіть, будь ласка, як ви співпрацюєте із Моніторингової місією ООН, і які у вас є дані за останні місяці щодо дотримання прав людини в Україні?
— Печончик: Наша організація працює на материковій підконтрольній уряду частині України, але також ми моніторимо і документуємо ситуацію у Криму, де не може працювати Моніторингова місія ООН. І ми кожен квартал зустрічаємося із Моніторингової місією, де маємо можливість передавати інформацію, яку зібрали та задокументували як тут, на вільній території, так і на окупованій, для того, щоб Місія могла також ці дані задокументувати і внести в свої квартальні звіти.
— Попова: Тетяно, я чула, що ви також робите звіт щодо Криму?
— Печончик: Так, власне, нещодавно ми представили у Києві доповідь Міжнародної місії Будинків прав людини, яка їздила в окупований Крим, вони були там у вересні, задокументували, зібрали величезну кількість інформації. За 4 дні провели 20 зустрічей із понад 50 людьми — це родичі політв'язнів, дружини, журналісти, активісти, правозахисники, юристи, зараз у Криму. Водночас вони зустрічалися не тільки з проукраїнськими, кримськотатарськими активістами, а й із тими, хто підтримував окупацію, а тепер також піддається різноманітним обмеженням і переслідуванням за свою діяльність, наприклад, проти корупції у Криму та ін.
Раніше доповідь також була представлена у Тбілісі, в Берліні і в Женеві. Потім плануємо повезти її на зимову сесію у ПАРЄ у січні, яка буде в Страсбурзі.
— Попова: Тетяна, скажіть, а з ваших звітів за цей рік, яка різниця із попередніми роками? Що ви можете сказати, зменшилася або збільшилася кількість? Які зміни відбулися?
— Печончик: Ми бачимо, власне, по нашій роботі, що рівень репресій у Криму не знижується, але видозмінюються форми і методи цих репресій. Так, якщо, наприклад, у перші роки окупації були застосовані більш силові методи, було дуже багато злочинів за участю парамілітарної групи "Самооборона" (жодне з яких, до речі, не розслідуване і не покаране там окупаційною владою), то зараз окупаційна влада використовує так звані правові інструменти. Тобто це суди, поліція, прокуратура для переслідування інакомислячих, незгодних людей.
Росія систематично і методично використовує своє антитерористичне і антиекстремістське законодавство, саме для того, щоб переслідувати людей, які не підтримують окупацію, що відносяться до певних релігійних груп, переслідуваних на території РФ і в окупованому нею Криму.
— Попова: Скажи, Тетяно, а зміни по українській території якісь є?
— Печончик: Так, наша організація на підконтрольних територіях займається моніторингом ситуації із громадськими активістами і, власне, ми бачимо зростання кількості нападів на цих активістів, особливо протягом останнього 2018-го року. Наприклад, ми задокументували в період Євромайдану приблизно 10 убивств, які можуть бути пов'язані з громадською діяльністю людей, із діяльністю на захист прав людини, і п’ять із них сталися протягом останнього року.
Те ж ми бачимо і щодо фізичних нападів, підпалів авто, побиття, і, на жаль, ми змушені констатувати, що більшість цих нападів не розслідуються ефективно, тільки розкручують цей маховик.
— Попова: Дякую. Ти хочеш звернутися до Бенджаміна, можливо? Бенджаміне, чи хочете ви звернутися до Тетяни?
— Моро: Ми з Тетяною постійно спілкуємося щодо нашої роботи. Ми дуже цінуємо співпрацю із її організацією. Робота Центру інформації про права людини критично важлива для захисту і підтримки прав людини, особливо щодо Криму.
— Попова: Тетяно, дякую за вашу роботу. І дякую що приєдналися до нашої програми.
Щодо Криму і Донбасу, в умовах впливу держави-агресора Росії, чи існують механізми отримання об'єктивної інформації, і взагалі, що можна зробити, щоб захистити ув'язнених і тих людей, які піддаються тортурам?
— Моро: Як ви знаєте, моніторингова місія ООН з прав людини здійснює моніторинг та публічно доповідає про ситуацію із правами людини в Криму з березня 2014 року. У той же час, із березня 2014 року Місія не має доступу до Криму. Тому ми ввели спеціальну систему моніторингу, щоб мати можливість збирати необхідну інформацію. Це — віддалений моніторинг. Ми маємо мережу контактів — це і контакти громадських організацій, які здійснюють роботу щодо Криму. Наприклад, ми чули сьогодні Тетяну з Центру інформації про права людини. Також ми маємо контакти безпосередньо у Криму. Наприклад, спілкуємося із родичами тих людей, які були затримані. Ми також спілкуємося із адвокатами.
Крім того, у нас є команда в Одесі, і колеги регулярно здійснюють візити на адміністративний кордон із Кримом, і там спілкуються із людьми, які перетинають цю межу, в обидва боки. Також на материкову Україну приїжджають кримські татари, і ми теж спілкуємося з ними. Тому у нас є різні джерела. Спираючись на них, ми надаємо точну і достовірну інформацію про ситуацію із правами людини у Криму.
Як ми допомагаємо людям? Повідомляємо про ситуацію у Криму кожні три місяці в нашій квартальній доповіді. Крім того, як ви знаєте, Моніторингова місія ООН із прав людини підготувала дві тематичні доповіді про ситуацію із правами людини в Криму. Ці доповіді містять детальне відображення ситуації, і надають конкретні рекомендації для Російської Федерації, яка є окупаційною державою у Криму, а також для міжнародної спільноти та уряду України. Рекомендації надаються із метою поліпшення ситуації із правами людини в Україні.
— Попова: Дипломатичні відомства низки європейських країн і ви також майже на кожному виступі, які у нас були щодо свободи слова, згадуєте горезвісний сайт "Миротворець", майже у кожному своєму звіті. Що саме ваша Місія бачить небезпечного у цьому сайті, і що вона рекомендує уряду України зробити з ним?
— Моро: Позиція Моніторингової місії із прав людини щодо сайту "Миротворець" дуже чітка. І ми неодноразово публічно висловлювали позицію ООН стосовно цього веб-сайту. Перш за все, розміщення інформації про особу без її згоди є порушенням права на приватне життя.
По-друге, на цьому сайті людей публічно звинувачують у певних злочинах або порушеннях. Це є порушенням принципу презумпції невинності. Тому ми неодноразово закликали Національну поліцію почати розслідування.
Нині нам добре відомо, що прогрес у розслідуванні не досягнутий. Тому ми знову закликаємо Національну поліцію ефективно і негайно розслідувати цю ситуацію. Це перше. Крім того, досі на цьому сайті є імена і дані багатьох людей. Ми закликаємо тих людей, які були внесені в списки цього сайту, йти у поліцію і особисто заявляти про ці випадки. Як резюме: дуже важливо, щоб правоохоронні органи забезпечили швидке розслідування.
— Попова: Але в Україні є навіть міністри, які, щонайменше, на словах, підтримують цей сайт.
— Моро: У всіх частинах України є свої виклики з прав людини. І ми як Моніторингова місія із прав людини, звичайно, звертаємо увагу на всі такі виклики, і продовжуємо наполягати, знову і знову, на наших рекомендаціях. Є тільки один шлях до вирішення цих питань — провести негайне розслідування.
— Попова: наскільки, на ваш погляд, українське суспільство навчилося ефективно відстоювати свої права?
— Моро: Думаю, що громадянське суспільство в Україні є дуже потужним, і ми підтримуємо його розвиток та діяльність. Як на мене, рух за права людей в Україні дійсно сильний, і він швидко розвивається. Але в той же час, як вже згадували сьогодні, ми вступаємо в передвиборчий період. І якщо громадські активісти будуть вільно говорити, їхня робота буде об'єктивною, то вони можуть наражатися на небезпеку і можуть зіткнутися із помстою. Тому вкрай важливо, щоб в цей період вони були захищені від будь-яких нападів, на це потрібно звертати увагу.
І ще одна річ — голос громадянського суспільства дуже важливий, і його повинні чути. Тому уряд має прислухатися до громадянського суспільства, радитися із ним. Те ж стосується і парламенту. Коли розробляється певний напрям політики або законодавчі ініціативи — думка і позиція громадянського суспільства повинні прийматися до уваги. Громадські організації мають бути почутими, їхні погляди і позиція повинні враховуватися, і уряд, і парламент мають реагувати на позицію своїх громадян, де б вони не проживали — у Севастополі, Києві, Вінниці, Донецьку чи у Львові. Ще раз підкреслюю, що саме громадянське суспільство відіграє фундаментальну роль, і його голос повинен мати значення і бути почутим.
Текст та відео: https://www.obozrevatel.com/ukr/society/zhiteli-donbasu-skarzhatsya-na-t...